ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РОЗЧИННИКІВ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ АСФАЛЬТЕНОСМОЛОПАРАФІНОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ

Анотація

Накопичення асфальтеносмолопарафінових відкладень у привибійній зоні пласта, свердловинному та поверхнево-промисловому обладнанні є однією з головних технологічних проблем при експлуатації нафтових родовищ. Статтю присвячено науковому обґрунтуванню та лабораторному підбору ефективних складів вуглеводневих розчинників і модифікуючих добавок для видалення й інгібування асфальтеносмолопарафінових відкладень на прикладі свердловин Родовища А. Оцінку ефективності здійснювали методом «холодного циліндра» та шляхом визначення депресорного ефекту (ΔT_заст) при 20 °C і 50 °C. Для розчинення відкладень (св. №  А-01, А-02, А-03, А-04, А-05, А-06) випробовували підготовлену нафту, стабільний газовий конденсат та кубовий залишок, а також їх бінарні суміші з 10 %-ми додаванням депропамілу, пропанілу, ксиліну й оцтової кислоти. Установлено, що підготовлена нафта має найвищу первинну розчинність при 20 °C (до 70,7 %). Підвищення температури до 50 °C інтенсифікує деструкцію парафінової фази та збільшує розчинну здатність дослідних систем на 15–35 %. Виявлено синергетичний ефект від застосування модифікаторів, який забезпечує повноту розчинення асфальтеносмолопарафінових відкладень на рівні 80–88 %. Окремо доведено наявність чіткої зонної неоднорідності складу відкладень за глибиною залягання (на прикладі св. № А-05: 0–300 м, 300–600 м, 600–900 м) та інтервалу 370–420 м (св. № A-06), що підтверджує необхідність диференційованого підходу до вибору реагентів. За результатами випробувань сформовано конкретні технологічні рекомендації для кожної свердловини (вибір типу розчинника, добавки, температурного режиму та тривалості оброблення), що є основою для оптимізації регламентів оброблення ПЗП та підземного обладнання.