МЕТОД І МЕТОДИКА ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОНТАНУВАННЯ ДІЮЧИХ СВЕРДЛОВИН НА ОСНОВІ ПОЛОЖЕНЬ ТЕОРІЇ ВИСХІДНИХ ГАЗОВОДОНАФТОВИХ ПОТОКІВ

Анотація

Рівень забезпеченості потреб народного господарства України власною нафтою є досить низьким, і за різними сценаріями статистичного прогнозування немає підстав припускати, що ситуація зміниться в найближчому майбутньому [1]. Значні перспективи пов’язують із нафтогазоносністю глибинних розрізів земної кори та кристалічного фундаменту [2]. Природну енергію існуючих нововідкритих родовищ слід реалізувати якомога раціональніше, тобто
необхідно оптимізувати роботу нафтових свердловин. Одним із найбільш ефективних способів видобування нафти є фонтанна експлуатація свердловин. Стосовно фонтанної свердловини з метою подовження періоду її природного фонтанування на основі раціонального використання пластової енергії взято як критерій коефіцієнт корисної дії (ККД) процесу фонтанування. На відміну від розрахунку ККД процесу піднімання однорідної рідини та ККД газорідинного піднімача з використанням наближених залежностей і виконання натурних довготривалих досліджень, розроблено метод і, відповідно, практичну методику оптимізації роботи фонтанних свердловин на основі положень
сучасної теорії висхідних потоків газоводонафтових сумішей. Суть методу полягає у виконанні числового експерименту з використанням фактичних промислових даних про свердловину і режим її роботи та про властивості флюїдів. В основу розрахунку покладено рівняння збереження маси (з узгодженням роботи пласта і свердловини через величину вибійного тиску) і рівняння руху газоводонафтової суміші за методом Поеттманна-Карпентера. Розрахунки виконуються “вручну” або з використанням ПК за розробленою нами програмою. Методика базується на використанні способу оптимізації функції, відомого як “метод золотого перерізу". Змінюючи параметри впливу, отримуємо в залежності ККД, що дає змогу оптимізувати роботу свердловини.