Перспективи виробництва твердого біопалива в Україні

Анотація

Запаси викопних паливних ресурсів в Україні обмежені,  тому використання  твердого біопалива з відновлювальної сировини  є одним  з найважливіших чинників енергетичної політики держави, спрямованої на збереження традиційних паливо-енергетичних ресурсів та покращення стану навколишнього середовища. Проведено аналіз біологічних ресурсів   та встановлено, що  Україна має достатній потенціал, доступний для виробництва енергії, що складає  близько 29 млн. тон умовного палива. Важливим ресурсом  за цього є енергетичні культури. Показано, що сира біомаса має ряд недоліків: низьку енергетичну щільність, нестабільність гранулометричного складу, широкий розкид за вмістом вологи і низьку насипну щільність, що  є головними проблемами при її зберіганні і транспортуванні. Для підвищення споживчих властивостей біомаси запропоновано використовувати процес гранулювання. Впровадження процесу гранулювання дозволить усунути  недоліки біологічної сировини та  перетворити її на високоефективне паливо. Однією з найважливіших умов ефективного та прибуткового функціонування виробництва гранульованої біомаси є  наявність та регулярне постачання сировини. За цього перспективним для умов України може бути як використання комплектів обладнання великої потужності для експлуатації в місцях з великою   концентрацією сировини, так і   невеликих мобільних установок, які можуть і працювати  в стаціонарних умовах, і  переміщуватися до місць з достатньою кількістю сировини,  знижуючи затрати на транспортування біомаси до мінімуму. Водночас  існує необхідність у розвитку нових вітчизняних розробок як комплексних технологічних ліній, так і окремих одиниць  обладнання для  різних потужностей. В роботі  визначено основні напрямки використання продуктів грануляції, серед яких – спалювання в пелетних котлах, сумісне спалювання  з вугіллям та газифікація гранульованої біомаси для отримання моторних палив. Так само відзначено, що використання технологій гранулювання вирішує не тільки енергетичні, а й комплекс інших проблем – екологічних, сільськогосподарських, лісотехнічних та соціальних.